Квартира Mido розташована на дев’ятому поверсі. Її власники некомфортно почуваються на висоті, тому одним із головних завдань було послабити відчуття відірваності від землі та створити простір, який дає відчуття опори.
Основою матеріальної палітри стали дерево й камінь. Їхня щільність, природне походження і тактильність формують відчуття стійкості, а гладке опрацювання поверхонь зберігає зв’язок із міським контекстом. Інтер’єр не імітує заміський будинок, але привносить у квартиру якості, яких бракує житлу на висоті.
Кухню побудовано на поєднанні двох контрастних частин: стриманих блакитних фасадів і теплого медового шпону ясеня. Цей поділ не лише візуальний, а й функціональний. У блакитному об’ємі зосереджено холодильник, посудомийну машину та кам’яну мийку, тоді як дерев’яна частина пов’язана з приготуванням їжі та щоденною взаємодією родини. Колір і матеріал допомагають прочитати структуру кухні, не перевантажуючи її додатковими акцентами.
У роботі над Mido нас цікавила не класика як визначений стиль, а традиційність як відчуття впізнаваності. Знайомі пропорції, матеріали й окремі предметні форми створюють основу, на якій можуть співіснувати рішення з різних періодів. Завдяки цьому інтер’єр сприймається сучасним, але не залежить від одного часу чи тренду.
Просторий коридор зв’язує всі кімнати квартири. Більшість його поверхонь залишені гладкими, а одну зі стін оздоблено контрастною вивітреною дошкою. Вона візуально розширює простір, додає йому матеріальної глибини та водночас захищає поверхню, найбільш вразливу до щоденних забруднень.
У ванній кімнаті контраст білого терацо й теплого дерева допоміг поєднати відчуття чистоти з тактильністю та теплом. Широкий умивальник формує основну горизонталь приміщення, а м’яке світло біля дзеркала зменшує різкі тіні на обличчі.
Простір розкривається поступово: спочатку через стриманий вид від входу, а далі — через контраст матеріалів і зміну глибини всередині кімнати. Замість ванни ми передбачили просторий душ як зручніше рішення для щоденного користування.
