Onic

ПРО ПРОЄКТ | ЗАДАЧА | ПЛАНУВАННЯ | КЛЮЧОВІ РІШЕННЯ | РЕАЛІЗАЦІЯ

Оніс — квартира у старому львівському будинку для молодої жінки з дитиною. Власниця багато подорожує, любить готувати та деколи працює з дому. Вона хотіла повернути помешканню втрачену львівську естетику й додати улюблений зелений колір.

Від первісного інтер’єру збереглися одне дерев’яне вікно, столярка та зелений австрійський п’єц. Ці елементи стали відправною точкою для проєкту, в якому історичний характер квартири поєднується із сучасним повсякденним життям.

Нашим завданням було відновити цілісність простору та пристосувати його до звичок і потреб нових мешканок. Передбачити повноцінну кухню для людини, яка любить кулінарію, місце для роботи вдома, зручне побутове зберігання й окремі приватні кімнати.

Водночас ми розглядали житло з перспективою збільшення сім’ї та дорослішання дитини. Співвідношення спільного й особистого простору мало враховувати різні ритми життя та зміну потреб у приватності.

Важливо було також зберегти відчуття дому, до якого хочеться повертатися після подорожей: із власним характером, знайомими матеріалами та місцем для нових речей і досвідів.

Головною зміною стало перенесення кухні та її об’єднання з вітальнею. Любов власниці до приготування їжі визначила роль кухні у квартирі: вона стала повноцінною частиною спільного простору. Острів додав робочу поверхню й дозволив готувати, залишаючись у розмові з близькими. Під час перенесення кухні врахували розташування наявних каналів для організації витяжки.

У вітальні поруч із книжковою шафою облаштували робоче місце. Стіл інтегрували в підвіконня, використавши природне світло та гарний краєвид. Це дало власниці зручне місце для роботи з дому, вписане в загальний простір кімнати.

Для власниці та дитини передбачили окремі спальні. Відкрита кухня-вітальня створює можливість проводити час разом, а приватні кімнати дозволяють усамітнитися. Цей баланс був важливим і з огляду на майбутні зміни в житті сім’ї.

У ванній кімнаті ванну замінили душем. Пральну машину сховали у шафі, де також організували зберігання побутової хімії та засобів щоденного догляду. Так вдалося звільнити невелике приміщення, залишивши необхідне під рукою.

Історичну естетику ми відновлювали через пропорції, матеріали та деталі, що вже були в квартирі. Єдине оригінальне вікно стало зразком для нових дерев’яних вікон у всьому помешканні. Збережені обрамлення та столярка допомогли пов’язати нові елементи з первісним інтер’єром.

Зелений австрійський п’єц визначив напрям колірного рішення. Відтінок його кахлів надихнув на пошук каменю для кухонного фартуха та острова. Після тривалих пошуків ми знайшли зелений онікс, який поєднав історичний елемент із сучасною кухнею. Його природний малюнок став акцентом, що сприймається і з вітальні, об’єднуючи спільний простір.

У вбиральні зелений колір продовжується в орнаментальних шпалерах. Тут він створює камерне, обволікаюче відчуття.

Передпокій задає атмосферу вже з перших кроків. Охриста стеля додає тепла, а карниз, що перегукується з історичною ліпниною, та м’яке підсвічування підкреслюють її колір. Відреставровані двері зі старовинними австрійськими латунними ручками доповнюють відчуття повернення до львівського дому.

Робота зі старим фондом потребувала значного технічного оновлення. Після демонтажу зношеної підлоги виявили перепад висот до 30 сантиметрів. Нову основу виконали з армуванням і застосуванням полегшених матеріалів, щоб обмежити додаткове навантаження на перекриття.

Усі вікна замінили на нові дерев’яні, відтворивши їхній початковий вигляд за збереженим зразком. Автентичні обрамлення та столярку відреставрували й змонтували наново.

Австрійський п’єц переклали, прибрали встановлений раніше газовий пальник і повернули його до традиційного опалення дровами. Так збережені елементи отримали подальше життя та стали дієвою частиною оновленого помешкання.

Обговорити проєкт →