fbpx

Офіс студії дизайну в Челсі – The Neal Beckstedt Studio

Офіс The Neal Beckstedt Studio натякає нам про заміський дім десь у голландському середньовіччі, де жінка зайде крізь двері, розпалить вогонь і почне готувати обід для цілої родини, частиною якої є і ти.

Ми приділяємо багато уваги простору, де живемо, але не менш важливим є місце де працюємо. Офіс — слово, позбавлене людяності. Коли ви промовляєте його, в голові малюється чіткий асоціативний ряд, де люди і їх потреби є останнім, про що ви подумаєте. Це скупе робоче місце, обладнане ПК, дещо багатше місце для клієнта, щоб злегка підкреслити його важливість і добре облаштований кабінет керівника, щоб продемонструвати його статус. У всьому цьому працівник, основний фонд будь-якого бізнесу, почуває себе маленьким гвинтиком, який може бути заміненим будь ким іншим, а клієнт тільки джерелом прибутку.

Змінити цю модель сприйняття можна і потрібно через дизайн. Турбота про людей творить людяність, що є ключовим для будь – якого простору.

Сьогодні, ми прямуємо в Челсі, Нью-Йорк, в гості до Ніла Бекстеда, та його студії.

Фото: incollect

Баланс пропорцій, форм і їх функціональності, без нав’язливої стерильності, чи надмірної вишуканості – студія дизайну в Челсі, Нью-Йорк, запрошує відвідувача своєю доброзичливістю. Ніл Бекстед, засновник Neal Beckstedt Studio що походить з родини фермерів на північному заході, завжди тяготів до відкритого простору, тому обрав це приміщення за його відкритість. Розміщенний в індустріальній частині міста, з великими відкнами на всю стіну, прострір мав всі умови, щоб стати місцем для творчості.

Коли стіни були пофарбовані в білий колір, інтер’єр виглядав надто чистим і новим, що позбавляло його життя та створювало відчуття аскетичності, якої Ніл хотів позбутися. Форми фермерського ангару з видимими балками, металевими трубами, та конструкціями, та старе вивітрене дерево на підлозі, стали основою для дуже теплої та динамічної атмосфери студії.

Ми дуже часто боїмося старих матеріалів нарікаючи на їх не презентабельний вигляд, проте власне існуючі, старі матеріали, які присутні в приміщеннях, що реконструюються вносять в життя історію, яку хочеться розповідати. Минуле додає ваги всім здобуткам сучасності.

Отже зайшовши в студію, перед нами відкривається портал в новий – старий світ, де нас зустрічає мінімалістична консоль з дзеркалом, яка слугує постаментом скульптури що намагається осягнути сама себе.

Рецепція, мабуть, дуже важливий елемент в будь якому офісі, проте не завжди вона має виглядати як стійка з адміністратором за ним. Особливо недоречною вона буде, коли ми хочемо занурити відвідувача у відчуття гостинності та привітності.

Відтак, канонічні форми, щоб десь підкреслити традиційні манери старого світу, твори мистецтва, щоб надихнути генієм сучасності, та комфортний диван вітають відвідувача: “Привіт, старий друже!”

Знамените крісло Кандігар Пєра Дженеретса просте, міцне, скульптурне, поряд з зручним диваном. Мармур, сталь та скло в столику архітектора Джотто Стоппіано початку 80х років надійні компаньйони зустрічі з відвідувачем.

Фото: incollect

Світильник Ісаму Ногуші Акарті, ікона модерну 1951 року, врівноважує об’єм прямокутного простору своїми плавними формами. Майже п’яти метровий крафтовий стіл та шкільні стільці 60х років стали серцем офісу. Все це об’єднання створює спокійне та доброзичливе середовище для будь-якого творчого процесу, та є одним з прийомів, який використовується для сприяння взаємодії з внутрішнім світом людей. Дозволяє їм бути собою.

Фото: incollect

Довідкова бібліотека студії заповнює цілу стіну, а кругла ваза, що стоїть на постаменті, надає всій цій композицій збалансованості, адже компенсує ритмічність полиць, та разом з підлогою співає свою оду минулому.

Фото: incollect

Для виготовлення робочих столів, було використано калену сталь, та ламіновану фанеру. Тумбочки на колесах, які заховані під столами, дозволяють зберігати всі необхідні речі. Система освітлення виготовлялася власноруч та підкреслює конструкцію стелі. Металеві труби протипожежної безпеки, раніше були пофарбовані в білий колір, проте фарбу було знято, щоб відкрити їх оригінальний вигляд.

Як бачимо, тут немає кабінету керівника і його місце не відрізняється від будь-якого іншого в студії, що демонструє повагу в рівній мірі до кожного з учасників команди.

Фото: incollect

Для зберіганні зразків, Ніл обрав ебонітовий емпіричний комод, який промовисто контрастує з стіною.

Фото: incollect

Зона кухні розміщена позаду. Сталеві фасади, довгі відкриті полиці, та острівний стіл довкола колони з невисокими шухлядками для креслень, володіють своїм шармом, який можна було окреслити як індустріальний, як би не підказка фотографа Генріка Керстненса, який зробив фотографію своєї дочки в стилі середньовіччя. “Серветка” – так назвав свою роботу автор, – натякає нам про заміський дім десь у голландському середньовіччі, де жінка зайде крізь двері, розпалить вогонь і почне готувати обід для цілої родини, частиною якої є і ти.

Фото: incollect

Instagram @visarty_inc